ЛЕКЦІЯ 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, економічна безпека, перспективи розвитку

← К оглавлению

1 2 3 4 5 6 7 8

1.1. Дотримання національних інтересів України

в комплексному розвитку стратегій країн НАТО

1.2. Місце України у забезпеченні європейської безпеки

1.3. Складові елементи стратегії економічної безпеки України

та існуючі загрози

1.1. Дотримання національних інтересів України

в комплексному розвитку стратегій країн НАТО

НАТО (організація Північноатлантичного альянсу) дає мож-

ливість його членам забезпечити досягнення їх цілей. Це міжурядова

організація, в межах якої держави-члени, повністю зберігаючи свій

суверенітет та незалежність, можуть проводити спільні консуль-

тації та приймати рішення з питань, що безпосередньо стосуються

їхньої безпеки. Структури НАТО забезпечують постійний процес

консультацій, координації та співпраці між державами-членами

щодо політичних, військових, економічних та інших аспектів без-

пеки, а також дають цим країнам можливість активно співпрацю-

вати у невійськових галузях, таких як наука, інформація, екологія і

реагування на катастрофи.

До країн-засновників НАТО входять країни: США, Бельгія,

Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди,

Норвегія, Португалія, Великобританія, Греція і Туреччина (1952),

Німеччина (1955), Іспанія (1982), Чеська Республіка, Угорщина та

Польща (1999), Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словач-

чина та Словенія (2004) [81].

Головні цілі і завдання НАТО в галузі безпеки визначає

Стратегічна концепція Альянсу, яка містить керівні напрямки щодо

використання військових та політичних засобів для досягнення за-

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

значених цілей. Перша публікація цього документа у 1991 році стала

подією, яка чітко відокремила минуле від сьогодення. Під час хо-

лодної війни аналогічні документи стратегічного планування, зрозу-

міло, були секретними.

У 1999 року опублікована поточна Стратегічна концепція

НАТО, яка визначає ризики в галузі безпеки як “багатовекторні та

важкопередбачувані”. Головні завдання Альянсу в галузі безпеки

передбачають, що НАТО має:

– діяти як організація, що забезпечує стабільність у євро-

атлантичній зоні;

– слугувати форумом для проведення консультацій у галузі

безпеки;

– забезпечувати стримування і оборону проти будь-якої агре-

сії, спрямованої проти будь-якого члена НАТО;

– робити внесок в ефективне запобігання конфліктам і брати

активну участь у врегулюванні кризових ситуацій;

– розвивати партнерство, співпрацю і діалог з іншими

країнами євроатлантичної зони [82].

Радянський Союз вважався головною загрозою свободі та

незалежності Західної Європи, у 1949 році, коли було засновано

Альянс. Комуністична ідеологія, політичні цілі та методи, війсь-

кова потужність Радянського Союзу, незалежно від його реальних

намірів, не давали можливості жодному уряду Заходу ігнорувати

можливість конфлікту. Тому з 1949 до кінця 1980х (у період, відо-

мий як холодна війна) головним завданням Альянсу було утри-

мання відповідного рівня військової потужності для захисту його

членів від будь-якої форми агресії з боку Радянського Союзу та

країн Варшавського договору. Стабільність, яку НАТО забезпечу-

вала впродовж цього періоду, дала можливість Західній Європі

відновити своє життя після Другої світової війни, оскільки визна-

чала впевненість та передбачуваність, які є важливими передумо-

вами економічного зростання [81].

Протягом останнього десятиріччя етап трансформації НАТО

включав декілька далекоглядних ініціатив, які є результатом конк-

ретного, практичного підходу до нових можливостей, що виникли

після закінчення холодної війни і до реагування на нові загрози

безпеці. Йдеться про програму “Партнерство заради миру”, особ-

ливі відносини з Україною, діалог з країнами Середземномор’я,

План підготовки до членства в Альянсі, спрямований на допомогу

країнам-кандидатам, і розвиток ефективної співпраці у галузі без-

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

пеки з Європейським Союзом, Організацією з безпеки і співробіт-

ництва в Європі та Організацією Об’єднаних Націй. НАТО також

активно реагує на нові завдання безпеки і керує операціями з вре-

гулювання кризових ситуацій на Балканах та поза межами євро-

атлантичної зони “там і тоді, де і коли необхідно” для боротьби з

тероризмом. Для вдосконалення своєї спроможності виконувати нові

місії Альянс посилює військові ресурси і адаптує їх до нових умов.

Питання щодо розширення географічних меж відповідаль-

ності НАТО у стратегічній концепції Альянсу 1991 року не пору-

шувалось, але все ж таки було зарезервовано можливості пору-

шення такого питання в майбутньому. Такі можливості відбивала

формула: “В разі необхідності до Стратегічної концепції вносити-

муться відповідні зміни”. Перебіг подій показав: Україна виявилась

не готовою до того, що згодом підходи Росії та країн-членів НАТО

до розуміння засад європейської безпеки принципово відрізняти-

муться один від одного. Тим часом вже сама стратегічна концепція

НАТО 1991 року містила потенційну базу суперечностей із Росією,

адже НАТО отримала мандат реагувати на ризики, “які відзнача-

ються багатогранністю і різнонаправленістю”.

Постановку питання щодо географічних меж відповідаль-

ності Альянсу в рамках концепції ОЗТС можна вважати поступо-

вим переходом від Стратегічної концепції НАТО 1991 року до Но-

вої стратегічної концепції Альянсу, прийнятої 24 квітня 1999 року

на Вашингтонському саміті НАТО, Концепція ОЗТС залишає шанс

для України брати достатньо активну участь у процесі розбудови

євроатлантичної архітектури безпеки.

Реалії, які склалися у Європі на кінець 1998 року (розши-

рення НАТО на Схід, Балканська криза, політична нестабільність у

Росії, відмова України та Білорусі від ядерної зброї, послаблення

ролі ООН) зумовило необхідність істотно оновити концепцію

1991 року. Таке оновлення може мати неоднозначний вплив на ви-

роблення політики України на фактично нове середовище безпеки.

Скажімо, декларативне знецінення ролі ООН, серед засновників

якої є і Україна, не може не позначитись на зовнішньополітичній

діяльності України.

По-перше, в новій стратегічній концепції НАТО не йдеться

про необхідність наявності мандату РБ ООН щодо проведення

операцій з підтримання миру.

По-друге, в новій Концепції не знайшли відображення ра-

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

ніше зафіксовані в документах НАТО положення щодо нероз-

міщення ядерної зброї на територіях країн – нових членів альянсу.

По-третє, концепцією не передбачається точне визначення

меж відповідальності Альянсу, йдеться про діяльність НАТО в

усьому євроатлантичному регіоні.

Наша держава належить до Центрально-Східної Європи, як

визначено в Хартії про особливе партнерство між Україною та

НАТО. Таким чином, це положення Стратегічної концепції можна

розглядати як певну гарантію національної безпеки нашої держави.

Але такий висновок є правильним лише за умов реалізації стра-

тегічного курсу на інтеграцію до євроатлантичних структур, яка,

зважаючи на зростання переважно енергетичної залежності від

Росії і переважно фінансової залежності від Заходу, вже не зможе

базуватись на вільному виборі.

Завдяки Хартії Україна–НАТО, підписаної в Мадриді в

липні 1997 року, було виведення відносин України з Альянсом на

траєкторію особливого партнерства. У порядку реалізації положень

Хартії співробітництво Україна-НАТО здобуває належний динамізм.

Сьогодні сучасний воєнно-політичний стан та інтереси націо-

нальної безпеки України у світі диктують необхідність істотного

поглиблення відносин з НАТО і ЄС. Україна вважає Організацію

Північноатлантичного Договору і Європейський Союз гарантами

безпеки, стабільності і процвітання в Європі й у Євроатлантичному

регіоні в цілому, та готується до набуття повноправного членства в

цих організаціях.

Важливим політичним рішенням є рішення СНБО України

від 23 травня 2002 року (введено в дію відповідним указом Прези-

дента України) про наміри нашої держави почати процес, кінцевою

метою якого є повноправне членство в НАТО і ЄС, Проте, воно мало

бути оформлене у вигляді офіційного звернення України до держав-

членів Альянсу, якому передує виконання ряду спеціальних заходів.

Особливості партнерства України та НАТО на майбутнє з

конкретними кроками просування нашої держави до Альянсу чітко

сформульовані у Підсумковому звіті. Особливим внеском України

в рамках партнерства НАТО вважає допомогу в урегулюванні си-

туації на Балканах і перекидання сил і техніки з Європи до Аф-

ганістану літаками “Антонов” у ході проведення антитерористич-

ної операції. Приїзд Президента США Дж. Буша в Київ у квітні

2008 року з його подальшим візитом на саміт у Бухарест, був

пов’язаний з Планом дій щодо членства України в НАТО.

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

Використовувати українські літаки для підтримки своїх

операцій і надалі, планує НАТО. Тому реформування оборонної

сфери України є важливим аспектом співробітництва з НАТО.

Після ратифікації Верховною Радою Угоди про безпеку між НАТО

й Україною це співробітництво буде більш ефективним. У зв’язку з

цим підписано Меморандум про взаєморозуміння та забезпечення

підтримки з боку країни, на території якої будуть проводитися

визначені операції. Слід зазначити також досягнуті за роки парт-

нерства з НАТО практичні результати.

У Києві працюють Офіс зв’язків НАТО в Україні (1999) та

Центр інформації і документації НАТО (1997). Міністерство обо-

рони України представлено офіцерами зв’язку в штаб-квартирі НАТО

в Брюсселі, Військовому штабі НАТО в м. Монс, штабах страте-

гічного командування НАТО в Європі і на Атлантиці.

Україна ефективно використовує Процес планування й оцінки

сил (ППОС), а також Індивідуальну програму партнерства, що у

визначеній мірі сприяє реформуванню і розвитку національних

Збройних Сил.

Головними напрямками військового співробітництва Україна–

НАТО є: командування і контроль, керування; мовна підготовка;

тилове забезпечення; військові навчання і пов’язані з ними заходи;

стандартизація і сумісність; військове утворення і підготовка. Про-

ведено значну роботу щодо реалізації пілотного проекту Україна–

НАТО з мовної підготовки.

Окремим напрямом співробітництва Україна НАТО є сфера

загальних інтересів в галузі озброєнь, стандартизації й оборонних

досліджень і технологій, що реалізується через:

– забезпечення необхідного рівня взаємної сумісності шля-

хом гармонізації відповідних національних стандартів зі стандар-

тами НАТО;

– механізми Загальної робочої групи Україна–НАТО з пи-

тань співробітництва в області озброєнь і має на меті реалізацію

документа “Стан і основні напрямки розвитку співробітництва

Україна–НАТО в галузі озброєнь”.

Чітка орієнтація України на реформування оборонного по-

тенціалу держави, у відповідності до європейських стандартів, акти-

візація євроатлантичної інтеграції повинна стати одним з найваж-

ливіших пріоритетів як зовнішньої, так і внутрішньої політики.

Відносини НАТО з Україною є віддзеркаленням важли-

вості, яку Альянс надає незалежності, стабільності та демократії

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

України, а також проголошеним нею намірам поглиблення інтег-

рації у європейські та євроатлантичні структури. Це також знайшло

відображення у підписаній в 1997 році Хартії про Особливе парт-

нерство між НАТО та Україною, яка заклала офіційну основу для

консультацій між Україною та Альянсом з питань євроатлантичної

безпеки і зафіксувала створення Комісії НАТО–Україна (КНУ) –

керівного органу співпраці.

У 1991 році, коли Україна приєдналася до Ради північно-

атлантичного співробітництва (РПАС), відразу після розпаду Ра-

дянського Союзу та здобуття нею незалежності було започатковано

відносини НАТО–Україна. Прагнення євроатлантичної інтеграції

було підтверджено у 1994 році, коли Україна першою з країн СНД

приєдналася до програми “Партнерство заради миру”. З того часу

Україна неодноразово доводила готовність робити внесок у зміц-

нення євроатлантичної безпеки своєю підтримкою Альянсу та окре-

мих країн-членів у проведенні миротворчих операцій та врегулю-

ванні кризових ситуацій [81].

З метою сприяння та розширення співпраці у 1997 році

Україна відкрила своє представництво в Альянсі та Центр ін-

формації та документації НАТО у Києві, завданням якого є по-

ширення інформації про оновлений Альянс та практичні переваги

партнерства між НАТО та Україною. В 1999 році у Києві було

відкрито Офіс зв’язку НАТО, діяльність якого спрямована на під-

тримку оборонної реформи, що здійснюється в Україні, та її участі

у “Партнерстві заради миру”.

План дій НАТО–Україна, який передбачає значне розши-

рення та поглиблення відносин між Альянсом та Україною було

ухвалено у листопаді 2002 року у Празі. Окремі члени Альянсу

підтримують зусилля України, спрямовані на реалізацію глибоких

реформ, викладених у Плані дій Україна–НАТО та пов’язаних з

ним щорічними цільовими планами. На цьому шляху Україна

досягла значного прогресу, хоча попереду залишається чимало ро-

боти. Законодавчі ініціативи допомагають створити основу для

політичних, економічних та оборонних реформ. Створено кілька

урядових структур, що контролюють практичне втілення та коор-

динацію реформ. Одним з пріоритетних завдань є оборонна ре-

форма, в реалізації якої Україна має можливість скористатися до-

свідом країн НАТО. Першочергові завдання, що постають перед

Україною, включають розробку нової концепції безпеки та війсь-

кової доктрини, завершення комплексного оборонного огляду. Спів-

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

робітництво Україна–НАТО зосереджується на зміцненні демокра-

тичного цивільного контролю над збройними силами, удоско-

наленні оперативної сумісності зі збройними силами країн НАТО

та сприянні Україні в реформуванні успадкованого від Радянського

Союзу війська, що має завеликий розмір, громіздку структуру ко-

мандування і недостатній рівень технічного оснащення; створенні

менших за розміром ефективних збройних сил, спроможних вико-

нувати сучасні завдання і активно сприяти зміцненню європейської

стабільності та безпеки.

Спільна робоча група з оборонної реформи (СРГОР) сприяє

активізації консультацій та практичної співпраці у таких галузях,

як розробка та виконання військового бюджету, скорочення зброй-

них сил та конверсія, перехід від системи призову до професійної

армії, цивільно-військові відносини. Альянс також надає Україні до-

помогу у підготовці старших офіцерів в руслі процесів трансфор-

мації, а також сприяє організації програм перепідготовки з метою

полегшення адаптації звільнених військових до цивільного життя.

Військовий комітет Альянсу доповнює роботу СРГОР наданням

фахової допомоги в конкретних галузях оборонної співпраці з Ук-

раїною в межах Військового робочого плану НАТО–Україна. У ме-

жах Цільового фонду окремі країни Альянсу надають Україні допо-

могу у виконанні проектів демілітаризації, спрямованих на безпечну

утилізацію надлишкових та застарілих запасів протипіхотних мін.

Україні пряму практичну користь. Одним із головних на-

прямків роботи у цій галузі є надання Україні допомоги у забез-

печенні підвищеної готовності до повеней, що найбільше загро-

жують західним регіонам країни, та підвищення спроможності

щодо ліквідації їх наслідків. Навчання, які проходили в Україні на

території Закарпаття у вересні 2000 року, сприяють відпрацюванню

спільних процедур ліквідації наслідків катастроф. Члени НАТО та

інші країни-партнери надавали Україні допомогу після сильних

повеней 1995, 1998 та 2001 років.

У 1991 році розпочалося наукове співробітництво НАТО з

Україною. З того часу за обсягом своєї участі у наукових програмах

НАТО, Україна поступається лише Росії. Розширення співпраці у

цій галузі відбувається під керівництвом Спільної робочої групи з

наукового та екологічного співробітництва. На додаток до викорис-

тання наукових досліджень для боротьби з тероризмом та новими

загрозами, що відповідає новому напрямку Наукової програми

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

НАТО, пріоритети України щодо співпраці у галузі науки та тех-

нологій включають інформаційні технології, біологію клітин та біо-

технологію, створення нових матеріалів та раціональне викорис-

тання природних ресурсів.

План дій НАТО–Україна від 2002 року базується на Хартії

1997 року, що залишається основним документом у відносинах між

Альянсом та Україною. Хартія забезпечує загальний стратегічний

форум для поглиблених консультацій з економічних, політичних та

оборонних питань і окреслює стратегічні цілі та пріоритети України

на шляху до повної інтеграції у євроатлантичні структури безпеки.

Документ містить спільно узгоджені принципи та завдання у сфері

політики, економіки, оборони, права, безпеки та захисту інфор-

мації. Країни НАТО підтримують реформи шляхом надання прак-

тичної та дорадчої допомоги. Однак реалізація реформ – це перед-

усім завдання України, яку Альянс активно закликає до рішучих

кроків у напрямку зміцнення демократії, верховенства права, рин-

кової економіки та захисту прав людини. Особливої уваги потребує

докорінна трансформація секторів оборони та безпеки. Щорічні

цільові плани, що охоплюють як конкретні заходи, які мають ви-

конуватись Україною, так і спільні дії НАТО–Україна, спрямовані

на досягнення цілей, викладених у Плані дій. Двічі на рік відбу-

ваються засідання щодо оцінки стану виконання цих завдань; звіти

про досягнуті результати складаються щорічно.

Україна затвердила себе як незалежна держава, проте про-

цес розбудови свого дому ще не завершено. Завдання полягає в

тому, щоб остаточно облаштувати споруджену будівлю за суттю

нового суспільства – економічну, соціальну, політичну та гумані-

тарну сфери, подолати деформації, що виникли на стартовому етапі

трансформаційного процесу. Йдеться про практичну реалізацію

завдань довгострокової стратегії, яка має забезпечити міцне під-

ґрунтя України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю,

демократичної правової держави, її інтегрування у світовий процес

як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішу-

вати найскладніші завдання свого розвитку. Наступне десятиріччя

має стати визначальним у розв’язку саме цих завдань, інакше

Україна може переміститися на периферію світових процесів.

Реальний успіх трансформаційних процесів можливий тоді,

коли реформи та їх результати відповідають інтересам і споді-

ванням широких верств населення, а тому отримують достатню

суспільну підтримку, про це свідчить досвід держав, які здійсню-

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

вали глибокі перетворення. Отже, при визначенні нової стратегії

потрібен максимальний політичний консенсус, суспільна консолі-

дація і згода щодо основних цілей цієї стратегії та механізмів її

реалізації, базових засад. Це також дуже важливо з погляду зміц-

нення демократичних інститутів та послідовного розвитку гро-

мадського суспільства.

Перш за все потрібно забезпечити поступовість нової стра-

тегії, її органічний зв’язок з позитивними надбаннями поперед-

нього періоду, з урахуванням того, що курс на європейську інтег-

рацію є природним наслідком здобуття Україною державної незалеж-

ності. Він викристалізовується з історії нашого народу, його

ментальності та демократичних традицій, з прагнення нинішнього

покоління бачити свою державу невід’ємною складовою єдиної

Європи. Європейський вибір України – це водночас і рух до стан-

дартів реальної демократії, інформаційного суспільства, соціально

орієнтованого ринкового господарства, базованого на засадах верхо-

венства права й забезпечення прав та свобод людини і грома-

дянина. Потрібно враховувати і глобальну проблему до багато-

полюсного (поліцентричного) світового господарства, де основою

взаємодії держав та їх економік має стати регіональна інтеграція. У

зв’язку з цим чітка і пріоритетна орієнтація України на інтеграцію в

Євросоюз, набуття статусу спочатку асоційованого, а згодом повно-

правного членства в ньому має розглядатися як основа стратегії

економічного та соціального розвитку нашої країни на наступні

п’ять років і більш віддалену перспективу. Як засвідчує досвід

практично всіх країн ЄС, ця мета може стати додатковим потужним

стимулом і каталізатором соціально-економічних перетворень в

Україні для дотримання її національних інтересів, відповідно до

стратегій розвитку країн, які є членами ЄС та НАТО.

1.2. Місце України у забезпеченні європейської

безпеки

Наприкінці XX ст. у світі відбулися глобальні зміни, які

призвели до трансформації поглядів на зовнішню політику, на-

ціональну безпеку, архітектуру міжнародної безпеки взагалі. Пішло

в небуття блокове протистояння, відбувається переоцінка системи

ризиків для сучасної держави і, що найголовніше, ми є свідками все

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

більшої прагматичності відносин між країнами, в основі яких до-

мінують економічні чинники.

Україна, створюючи систему національної безпеки, адапто-

вану до міжнародних вимог, прагне брати активну участь в уні-

версалізації регіональної, європейської та глобальної систем без-

пеки на всіх стадіях цього процесу – від розробки концепції до

участі в конкретних спільних діях. Для нас надзвичайно важливо,

що внесок України у розробку моделі безпеки ХХІ ст. знайшов своє

втілення у положеннях Хартії європейської безпеки XXI ст., ухва-

леної під час Стамбульського саміту ОБСЄ.

Україна є єдиною державою, яка одночасно належить до

Східної, Центральної та Південно-Східної Європи. Саме вона здатна

відіграти цементуючу роль, запобігти виникненню чи поновленню

штучних бар’єрів у тій частині світу, яка входила до СРСР або

перебувала під його контролем.

Для України стратегічна мета це вступ в ЄС та НАТО.

“Консолідація” ключове слово, яке визначає характер процесів у

системі міжнародних відносин, що відбувається у трьох вимірах.

По-перше, це цивілізаційна консолідація, сутність якої полягає у

самовизначенні держав на основі спільної історії, духовних цін-

ностей, релігії тощо, а також створенні відповідних інституційних

форм. По-друге, консолідація на пострадянському просторі у сфері

безпеки, з огляду на схожі проблеми та завдання, що стоять перед

молодими державами і виявляються через формування і зміцнення

авторитарних та напівавторитарних режимів. По-третє, консолі-

дація інститутів безпеки шляхом формування інтегрованої системи

безпеки у складі Євроатлантичного та Євразійського компонентів.

Одним із виявів цивілізаційної консолідації протягом остан-

нього десятиліття стала поступова трансформація біполярної струк-

тури на Євразійському континенті на систему безпеки, що скла-

дається з двох компонентів: Євроатлантичного і Євразійського.

Держави Західної, Центральної і Південно-Східної Європи

(разом із країнами Балтії) являються членами та асоційованими

членами НАТО і ЄС, що історично й ментально вважають себе

частиною європейської цивілізації. Дуже важливо, що Альянс по-

повнюється слов’янськими країнами, які тривалий час перебували

на периферії Європи і нині отримали історичний шанс остаточно

повернутися в Європу. Основою Євроатлантичної підсистеми є

структури та ресурси Північноатлантичного альянсу та Євро-

пейського Союзу [54].

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

Україна де-факто бере участь в обох підсистемах, і тому

займає унікальну позицію в ході процесу створення інтегрованої

системи безпеки. З одного боку, Київ продовжує бути частиною війсь-

ково-промислового комплексу пострадянських країн (особливо у

сфері ракетно-космічних технологій), а також до деякої міри еле-

ментом спільного простору протиповітряної оборони. З іншого

боку, Україна здійснює військову реформу з метою адаптації до

вимог Північноатлантичного альянсу і впроваджує стратегію пов-

ного включення до західних військово-політичних та економічних

інститутів. За військовим потенціалом і чисельністю особового

складу Збройні сили України залишаються досить великими у пост-

радянському регіоні. Вказані особливості можуть зробити нашу дер-

жаву своєрідним мостом між Заходом та пострадянським прос-

тором, сприяючи взаємній адаптації обох підсистем.

На початку XXI ст. розвиток системи міжнародних від-

носин відзначається процесом переплетення трьох консолідацій:

цивілізаційної, пострадянського простору, інститутів безпеки, ґрун-

тується на консолідації її основних елементів переважно на основі

цивілізаційно-культурних чинників.

Практика показує, що важливою необхідністю є активізація

зусиль з формування проукраїнського лобі серед країн-членів

НАТО і ЄС. Нині Україна не має в Західній Європі союзників, які б

беззастережно підтримували її євроінтеграційні потуги. З іншого

боку, майже всі нові члени НАТО і ЄС, виходячи з історичних,

економічних, культурних передумов, досить прихильно налаш-

товані до України та спроможні надавати їй підтримку. Вже зараз

суттєву допомогу надають нам країни Балтії, Словаччина, Угор-

щина. Активним представником українських інтересів у Європі є

Польща. Цікава пропозиція чеських фахівців: “У розширеному ЄС

Чехія могла би служити незалежним посередником, чиї взаємини з

Україною, на відміну від Польщі чи Угорщини, не заплямувалися в

минулому. Навпаки, Чехія має добру славу в Україні” [38].

Поліпшенню соціально-економічного становища, посиленню

позицій України сприятиме успішне виконання кількох ключових

завдань:

1. Важливо реалізувати стратегію випереджаючого роз-

витку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП на рівні

не менше 6–7 %. Це сприятиме подоланню відчутного розриву в об-

сягах ВВП на душу населення між Україною та членами Євросоюзу.

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

2. Потрібно здійснити комплекс заходів щодо структурної

перебудови економіки та українських підприємств, які займаються

зовнішньоекономічною діяльністю, та переведення їх на іннова-

ційний шлях розвитку.

3. Товарообіг України з країнами ЄС, враховуючи десять

країн, які приєдналися до Євросоюзу 2004 року, становить лише

35,8 % [129].

4. Важливою складовою євроінтеграційної політики України

має стати суттєве поліпшення інвестиційного клімату, активне залу-

чення західних капіталів в українські підприємства. Досягнення на

шляху євроінтеграції нових членів НАТО і ЄС безпосередньо по-

в’язані з потужними позиціями іноземного капіталу в цих країнах.

5. Необхідно послідовно зменшувати енергетичну залеж-

ність від Росії та активізувати інтеграцію в європейський енерге-

тичний простір. Реалізація проекту Євро-Азійського нафтотранс-

портного коридору сприятиме залученню України до вирішення

проблем енергетичної безпеки Європи та зміцненню її позицій як

транзитної держави.

Активна реалізація євроінтеграційної стратегії зможе зро-

бити цілком реальною перспективу членства України в Євросоюзі

протягом другого десятиліття ХХІ ст.

Зокрема, характерною рисою сучасного світового соціально-

економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів

у світі та Європі. При цьому навіть ті країни, які не входять до

складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх

вплив. На європейському континенті таким інтеграційним угрупо-

ванням є ЄС, розширення якого приведе до того, що за 3–5 років

Україна матиме з Євросоюзом спільний кордон. Це відкриє нові

можливості для поглиблення співпраці, та водночас і змусить від-

повідати на нові виклики.

Україна може посісти чільне місце як держава, що залучена

до обох підсистем. Це можливо, по-перше, за умов підтвердження і

послідовного відстоювання європейського вибору, по-друге, збере-

ження демократичного вектора суспільних перетворень і, по-третє,

створення передумов і накопичення ресурсів для виконання ролі

стабілізуючого чинника у Східній Європі.

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

1.3. Складові елементи стратегії економічної

безпеки України та існуючі загрози

Вектори розвитку держави знаходяться у стані динамічної

стабільності. Оскільки перевага у дотриманні надається міжнарод-

ним зобов’язанням і на першому плані є проблеми забезпечення

міжнародної економічної безпеки, однак на цей час у країні най-

більш доцільним є використання політичного управління.

Економічна безпека складається із забезпечення стану ста-

більної динаміки існування і розвитку людини-громадянина, віт-

чизняних угрупувань, держави та світової спільноти, а також на-

буття системою “країна” найвищого рівня стабільності завдяки

упорядкованому та доцільному розвитку векторів економіки, мен-

тальності і права.

Держави пов’язані власними зобов’язаннями перед сві-

товим співтовариством через приєднання та ратифікацію міжна-

родних угод, конвенцій та інших різновидів домовленостей. Це –

перший етап входження до світової спільноти. Наступний етап –

відповідальність держави перед власними громадянами, які по-

винні знаходити відбиття забезпечення власних інтересів у діях

усіх гілок влади: законодавчої, судової та виконавчої.

При визначенні ієрархії процесу забезпечення треба, перш

за все, виходити із рівня стабільності держави, який визначається

збалансованістю векторів її розвитку: ментального, економічного

та правового. Тобто, перш, ніж розпочинати встановлення пріо-

ритету, треба визнати у якому стані знаходиться держава. Якщо це

період радикальних змін (війни, революції, час переходу до іншої

соціальної побудови тощо), то не може бути мови про захист інших

об’єктів, окрім суспільства та держави – усі ресурси і можливості

країни мають бути використані задля перемоги над негараздами,

які здатні знищити суспільство або державу. Натомість, рівень дина-

мічної стабільності, тобто час, коли військові та економічні нега-

разди минулися, вимагає політичного управління. І тоді найголов-

нішим є забезпечення інтересів людини-громадянина.

Національна безпека України досягається шляхом прове-

дення виваженої державної політики відповідно до прийнятих

доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах, як полі-

тична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-техно-

логічна, інформаційна тощо.

Основні можливі загрози національній безпеці України в

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

найбільш важливих сферах життєдіяльності:

1. У політичній сфері: посягання на конституційний лад і

державний суверенітет України; втручання у внутрішні справи

України з боку інших держав; наявність сепаратистських тенденцій

в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні; масові

порушення прав громадян в Україні та за її межами; загострення

міжетнічних і міжконфесійних відносин; порушення принципу роз-

поділу влади; невиконання чи неналежне виконання законних

рішень органів державної влади та місцевого самоврядування; від-

сутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопо-

рядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими фор-

мами, та тероризмом.

2. В економічній сфері: неефективність системи держав-

ного регулювання економічних відносин; наявність структурних

диспропорцій, монополізму виробників, перешкод встановленню

ринкових відносин; невирішеність проблеми ресурсної, фінансової

та технологічної залежності національної економіки від інших

країн; економічна ізоляція України від світової економічної сис-

теми; неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних,

матеріальних і фінансових ресурсів; криміналізація суспільства,

діяльність тіньових структур.

3. У соціальній сфері: низький рівень життя та соціальної

захищеності значних верств населення, наявність великої кількості

громадян працездатного віку, не зайнятих у суспільно корисній

діяльності; суспільно-політичне протистояння окремих соціальних

верств населення та регіонів України; падіння рівня здоров’я на-

селення, незадовільний стан системи його охорони; тенденції мо-

ральної та духовної деградації в суспільстві; неконтрольовані мігра-

ційні процеси в країні.

4. У військовій сфері: посягання на державний суверенітет

України та її територіальну цілісність; нарощування поблизу кор-

донів України угруповань військ та озброєнь, які порушують спів-

відношення сил, що склалося; воєнно-політична нестабільність та

конфлікти в сусідніх країнах; можливість застосування ядерної

зброї та інших видів зброї масового знищення проти України; зни-

ження рівня боєздатності військової організації держави; політи-

зація силових структур держави; створення та функціонування неза-

конних збройних формувань.

5. В екологічній сфері: значне антропогенне порушення та

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

техногенна перевантаженість території України, негативні еколо-

гічні наслідки Чорнобильської катастрофи; неефективне викорис-

тання природних ресурсів, широкомасштабне застосування еколо-

гічно шкідливих та недосконалих технологій; неконтрольоване вве-

зення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і мате-

ріалів; негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності.

6. В науково-технологічній сфері: невизначеність держав-

ної науково-технологічної політики; відплив інтелектуального та

наукового потенціалу за межі України; науково-технологічне від-

ставання України від розвинених країн; зниження рівня підготовки

висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів.

7. В інформаційній сфері: невиваженість державної полі-

тики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній

сфері; повільність входження України у світовий інформаційний

простір, брак у міжнародного співтовариства об’єктивного уяв-

лення про Україну; інформаційна експансія з боку інших держав;

витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену

законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є влас-

ністю держави; запровадження цензури.

Основними напрямами державної політики національної

безпеки України є:

1. У політичній сфері: створення дійових механізмів за-

хисту прав громадян України в країні та в світі; запобігання та

усунення спроб втручання у внутрішні справи України; входження

в існуючі та створювані системи універсальної та регіональної

безпеки; уникнення політичного екстремізму, підтримка громадян-

ської злагоди та соціальної стабільності; побудова надійної системи

захисту конституційних засад, запобігання та боротьба з порушен-

нями законності і правопорядку, створення необхідних умов для

ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її орга-

нізованими формами; забезпечення належного виконання законних

рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.

2. В економічній сфері: недопущення незаконного вико-

ристання бюджетних коштів і державних ресурсів, їх перетікання в

тіньову економіку; контроль за експортно-імпортною діяльністю,

спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та

захист вітчизняного виробника; боротьба з протиправною еконо-

мічною діяльністю, протидія неконтрольованому відпливу націо-

нальних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформацій-

них та інших ресурсів.

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

3. У соціальній сфері: виявлення та усунення причин, що

призводять до різкого розшарування суспільства під час переходу

до ринкової економіки; вжиття своєчасних заходів щодо протидії

кризовим демографічним процесам; створення ефективної системи

соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і

духовного здоров’я; стимулювання розвитку та забезпечення всебіч-

ного захисту освітнього та культурного потенціалу країни; захист

прав споживачів.

4. У військовій сфері: створення ефективних механізмів і

проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій аг-

ресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків;

запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і

територіальної цілісності України; забезпечення демократичного

цивільного контролю за військовою організацією держави.

5. В екологічній сфері: впровадження та контроль за дотри-

манням науково-обґрунтованих нормативів природокористування

та охорони довкілля; контроль за станом навколишнього природ-

ного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров’я насе-

лення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки;

зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків шкід-

ливого впливу людської діяльності на природне середовище; впро-

вадження у виробництво екологічно безпечних технологій; реалі-

зація заходів щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської

катастрофи; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну

екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів.

6. В науково-технологічній сфері: вжиття комплексних захо-

дів щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу;

виявлення та усунення причин науково-технологічного відставання

України; створення ефективних механізмів боротьби з відпливом

інтелектуального та наукового потенціалу за межі України.

7. В інформаційній сфері: вжиття комплексних заходів

щодо захисту свого інформаційного простору та входження

України в світовий інформаційний простір; виявлення та усунення

причин інформаційної дискримінації України; усунення негативних

чинників порушення інформаційного простору, інформаційної екс-

пансії з боку інших держав; розробка і впровадження необхідних

засобів та режимів отримання, зберігання, поширення і викорис-

тання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфра-

структури в інформаційній сфері.

Основними функціями системи забезпечення національної

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

безпеки в усіх сферах її діяльності є [

83]:

1. Створення і підтримка в готовності сил та засобів за-

безпечення національної безпеки, що включає: створення правових

засад для побудови, розвитку та функціонування системи; фор-

мування організаційної структури системи та державних органів

забезпечення національної безпеки, що входять до її складу, роз-

поділ їх функцій; комплексне забезпечення життєдіяльності скла-

дових частин (структурних елементів) системи: кадрове, фінансове,

матеріальне, технічне, інформаційне; підготовку сил та засобів сис-

теми до їх застосування згідно з призначенням;

2. Управління діяльністю системи забезпечення національ-

ної безпеки, що включає: вироблення стратегії і планування конк-

ретних заходів щодо забезпечення національної безпеки; орга-

нізацію і безпосереднє керівництво системою та її структурними

елементами; оцінку результативності дій, витрат на проведення

заходів щодо забезпечення національної безпеки та їх наслідків.

3. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забез-

печення національної безпеки, що включає: визначення націо-

нальних інтересів та їх пріоритетів; прогнозування, виявлення та

оцінку можливих загроз, дестабілізуючих чинників та конфліктів,

причин їх виникнення, а також наслідків їх прояву; запобігання та

усунення впливу загроз та дестабілізуючих чинників на національні

інтереси; локалізацію, деескалацію та розв’язання конфліктів; лікві-

дацію наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих чинників.

4. Участь у міжнародних системах безпеки включає: вхо-

дження в існуючі та утворення нових систем безпеки; утворення та

участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх керівних, виконав-

чих та забезпечуючих органів (політичних, економічних, воєнних

тощо); розробку відповідної нормативно-правової бази, що регулю-

вала б відносини між державами та їх взаємодію в галузі безпеки;

спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках

міжнародних систем безпеки.

Питання, які перераховані нижче у якості загрози націо-

нальній безпеці України, а також виділення напрямів забезпечення

національної безпеки є пріоритетними напрямами, а саме:

1. Загрози національній безпеці. Недосконалість системи

організації державної влади і громадянського суспільства, стан еко-

номіки, соціально-політична поляризація і криміналізація суспіль-

них відносин, зростання злочинності і тероризму, загострення між-

національних і міжнародних відносин створюють широкий спектр

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

зовнішніх і внутрішніх загроз національної безпеки країни.

2. Забезпечення національної безпеки України. Основ-

ними завданнями в області забезпечення національної безпеки слід

вважати: своєчасне прогнозування і виявлення зовнішніх і внут-

рішніх загроз національної безпеки; реалізація оперативних і довго-

строкових мір запобігання та нейтралізації внутрішньої і зовніш-

ньої загрози; забезпечення суверенітету і територіальної цілісності,

безпеки прикордонного простору; зростання економіки країни, про-

ведення незалежного і соціально-орієнтованого економічного курсу;

подолання науково-технічної і технологічної залежності від зов-

нішніх джерел такої експансії.

3. Зовнішньоекономічні аспекти військової доктрини

України. Військова доктрина України являє собою сукупність офі-

ційних поглядів (установок), які визначають військово-політичну,

військово-стратегічну і військово-економічну основу забезпечення

безпеки України. Військова доктрина є документом перехідного

періоду становлення демократичної державності, багатоукладної

економіки, перетворення військової організації держави, динаміч-

ної трансформації системи міжнародних відносин [46].

До внутрішніх загроз в економічній безпеці слід віднести:

1. Незавершеність і недосконалість законодавства у

фінансово-кредитній сфері. Сьогодні фінансово-кредитна система

України перебуває в стадії формування і тому ще не набула комп-

лексу характеристик, які притаманні ринковій економіці. Комп-

лексне формування фінансово-кредитної системи багато в чому

стримується незавершеністю законодавчої бази, а по тих складових

фінансово-кредитної сфери, де вона є, її недосконалістю, нере-

гульованістю, а то й помилковістю.

2. Штучність курсу національної грошової одиниці.

Методами монетарної політики утримувати курс будь-якої гро-

шової одиниці протягом довгого часу неефективно, бо це веде до

зростання державного боргу, збільшення дефіциту бюджету, про

що свідчить світовий досвід. Крім того, практичне ігнорування в

Україні таких реальностей, як перетік грошей з виробничої сфери

до сфери обігу і збільшення попиту виробничої сфери на гроші,

робило цю політику невідповідною реальному стану економіки.

Макроекономічна політика орієнтується зараз в основному на

монетарну складову, без достатнього врахування необхідності одно-

часної фінансової і економічної стабілізації, а монетарна складова в

свою чергу зводиться до антиінфляційного контролю за величиною

грошової бази і виключення використання грошової емісії для

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

фінансування дефіциту бюджету. Такий підхід автоматично веде до

обмеження об’єкта макроекономічної політики сферою грошового

обігу, оскільки монетарне регулювання на практиці обмежується

контуром “емісія грошей – зростання їх пропозиції на ринку гро-

шового обігу – збільшення попиту на іноземну валюту – зниження

обмінного курсу гривні – підвищення цін”.

3. Неповноцінність фондового ринку. Розвиненість фондо-

вого ринку, який є серцевиною ринкових відносин і забезпечує

переміщення капіталів між різними секторами економіки, щонай-

більше сприяє її реструктуризації і тим самим зростанню еко-

номічної безпеки країни. Повноцінний фондовий ринок стимулює

збереження населення і господарюючих суб’єктів, впливає на ста-

білізацію фінансово-кредитної сфери, а при правильній організації

може бути важливим фактором відновлення економічного зрос-

тання. Проте сьогодні в Україні фондового ринку у загальновиз-

наному в світі значенні не існує, він перебуває у стадії становлення.

4. Нерозвиненість страхового ринку. Без функціонування

потужного ринку страхових послуг неможливе створення ефек-

тивної системи захисту майнових прав і інтересів окремих гро-

мадян, підприємців і підприємств, підтримання соціальної стабіль-

ності у суспільстві й економічної безпеки держави. Крім цього,

страхування є також важливим джерелом акумулювання коштів

для подальшого інвестування в реструктуризацію економіки.

5. Слабкість банківської системи. Повноцінна і надійна

банківська система відіграє в ринковій економіці визначну роль.

Ринковій економіці відповідає двоярусна багато суб’єктна бан-

ківська система, яка за формою вже існує в Україні. Зараз у ній

проходить етап комп’ютеризації, оснащення сучасними засобами

зв’язку, опанування нових банківських технологій, непрямого регу-

лювання банківської діяльності на основі економічних нормативів.

Але цього замало. Надійність і потужність банківської системи

України ще недостатні для того, щоб забезпечувати повною мірою

фінансову безпеку держави.

Контрольні питання

1. Національні інтереси України в системі реалізації стра-

тегій країн членів НАТО.

2. Місце України в системі регіональної безпеки.

Лекція 1. Україна в системі євроатлантичних процесів: національні інтереси, …

3. Загрози економічної безпеки України.

4. Складові стратегії економічної безпеки.

1 2 3 4 5 6 7 8 Наверх ↑